Історія розвитку поняття диференційованого навчання.

               Історія розвитку поняття диференційованого навчання.

Перш, ніж підійти до розгляду проблеми диференціації на уроках математики. необхідно познайомитися з історією розвитку даної проблеми, з педагогами-практиками, які працювали і працюють у цьому аспекті, розібратися у суті і тих досягненнях, котрі можна використовувати при впровадженні диференціації на уроках математики в початковій школі.

Навчально-виховний процес базується на традиційно встановлених та виникаючих у сучасних умовах загальних положеннях, які дозволяють реалізувати навчальну, розвивальну та виховну функцію освіти, в педагогіці ці загальні положення одержали назву принципів навчання.

Вперше з історії педагогічної думки Я.А.Коменський розробив систему принципів навчання. Він їх назвав основоположеннями, на яких повинен базуватися навчальний процес. Одним із принципів, висунутих сучасною дидактикою, є принцип індивідуально-диференційованого характеру навчання. Проблема диференційованого підходу до навчання була відома ще в середньовіччі. Що стосується часу, ближчого до нас, то в листопаді 1918 року Всеросійський з'їзд вчителів інтернаціоналістів проголосив у своїй декларації, шо особливістю нової школи країни повинен стати індивідуальний підхід до кожного учня з урахуванням його творчої активності та самостійності.

Н.К.Крупська вперше висловила думку про пряму залежність успішної роботи педагога від методів та прийомів, які він обирає по відношенню до кожного учня.

      Творчий пошук рішення даної проблеми продовжився у 30- ті роки, коли визначились оптимальні умови індивідуально-диференціованого підходу до дітей. А починаючи з 1944 року на сторінках педагогічних журналів публікує свої статті О.О. Люблінська, яка критикує вчителів, які не дають розвиватися як слабшим, так і сильним учням, так як своїй роботі орієнтуються на середнього учня. А педагог С.П.Редозубов пропонував вчителям працювати і з класом у цілому і з окремими учнями.                                                         

В 19963-1965 роках публікується робота Л.К.Назарової, в якій даються практичні пропозиції щодо навчання дітей, враховуючи їх індивідуальні особливості і вважаючи головним - об'єднання індивідуальних і колективних форм роботи в залежності від знань та умінь учнів.

В 1970 році М.Г.Самігулін зробив висновки про можливості введення диференційованого навчання вже з 1-го класу, що значно може підвищити якість знань та умінь учнів. Це дало поштовх до того, що з 1975 року стали з'являтися класи вирівнювання, де дітям давали ефективну психолого - педагогічну допомогу в засвоєнні навчальної програми.

І вже в 1980 році М.О. Попова рекомендує у своїй "Методиці диференційованого навчання в 1 класі" вводити даний вид навчання осмислено і чітко в залежності від дидактичних цілей і змісту уроку.

Найбільший внесок у розвиток даного питання зробив В.О.Сухомлинський. Він підніс принципи індивідуально-диференційованого підходу до рівня основного і головного. Особливу увагу він приділяв слабовстигаючим дітям. "Спостереження призводить до природного висновку: в навчанні та вихованні таких дітей потрібні міри, необхідний тонкий, делікатний, індивідуальний підхід"

"Головне - не допустити переживання такими дітьми своєї неповноцінності і перешкодити появі у них байдужості до навчальної праці не притупити почуття честі та гідності" . А для цього необхідно давати таким дітям завдання, які б гарантували успіх, закріплювали його силу і віру в себе. В результаті, до наступного завдання він приступить з "почуттям успіху", що і вважається необхідною умовою продуктивної діяльності.                      

Цікавили Сухомлинського і обдаровані учні, які знаходяться на протилежному полюсі від слабовстигаючих. На уроці вчитель підбирає для сильних учнів завдання, виходячи за межі навчальної програми, щоб дати розуму учня роботу, потребуючи напруження. В результаті такого диференційованого підходу "в кожному класі, в кожному поколінні дітей, прибуваючих до школи, з'являються талановиті математики, механіки, конструктори, а також талановиті хіміки, філологи та історики" , а це і є тим головним завданням школи.

.  Принципи диференційованого підходу до навчання є найбільш ефективним способом оптимізації.Щоб розібратися в характері та різних формах диференційованого підходу, на які багата практика, потрібно зрозуміти, звідки витікає необхідність диференціації в навчанні. Відоме положення про те, що люди різняться своїми задатками, типами пам'яті, стилем сприйняття навколишнього, домінуючим характером мислення та

інше. Різні умови, різний життєвий досвід, різний ступінь успіху навчання на попередніх етапах навчання, характер викладання і зараз обумовлює відмінність між учнями. Тому щоб навчальний процес в максимально можливій мірі розвивав всіх учнів, треба при виборі форм, методів, засобів навчання здійснювати диференційований підхід .             

                                                                               

                                                                                                                             

В епоху бурхливого розвитку комп’ютерних технологій викладання шкільного  курсу математики , інформатики та фізики будую таким чином, щоб учні змогли опанувати теоретичні знання. Набути практичних навичок. Які були б достатніми для самостійного освоєння нових технологій і програмних продуктів. Мета моя полягає не в тому, щоб наздогнати такий мінливий комп’ютерний світ, а в тому, щоб виховати в учнів інформаційну культуру, забезпечити їм той рівень комп’ютерної грамотності, з якою дітям буде легко рухатися вперед, обираючи напрямок відповідно до свого виду діяльності. Двадцятий рік працюю над проблемою «Диференційоване навчання на уроках математики, інформатики та фізики», через кожні п’ять років дану проблему переглядаю та удосконалюю.

Особистісно-орієнтоване навчання полягає у всебічному розвитку творчих сил кожного учня, розширенні їхніх інтересів, світогляду, в наданні окремим учням можливостей глибше й повніше вивчати матеріал, розвивати пізнавальний інтерес до вивчення предмета, враховуючи індивідуальні відмінності. Воно спрямоване на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного учня і передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, методів і прийомів навчання відповідно до типологічних особливостей учнів.

Є довготривала, складна, часом занадто складна праця вчителя. Переконана, педагог має перебувати в постійному пошуку, знаходити такі шляхи і методи навчання, щоб на кожному уроці дивувати учнів, будувати щирі, доброзичливі і водночас вимогливі стосунки, контролювати кожну помилку, на кожне «Чому?» вчасно відповідати.

Практика показує, а досвід доводить, що принцип « навчання через діяльність» дає найефективніший результат у досягненні педагогічних ідей.

Одним із засобів реалізації особистісно - діяльнісного підходу до навчання математики є створення системи диференційованих вправ за трьома рівнями складності завдань:початкового і середнього((тренувальні вправи) учні, для яких математика являється лиш елементом загального розвитку і в їх подальшому житті буде використовуватись в незначному об’ємі) , достатнього((обов’язкові вправи)учні, для яких математика важливим інструментом в їх професійній діяльності) та високого((вправи підвищеної складності)учні, які виберуть математику в якості майбутньої професійної діяльності).Дані групи дітей можна відповідно назвати загальнокультурними, прикладними і творчими. Така організація формування та закріплення знань дозволяє розвивати сильного учня, попередити відставання слабкого, дає можливість основній частині класу отримати достатньо прозорі знання з теми.

Сутність диференційованого навчання полягає у пошуку форм і методів навчання, які індивідуальними шляхами вели б учнів до однакового засвоєння навчальною програмою. А головне завдання - виділення рівнів засвоєння матеріалу і обов’язкових результатів навчання, які  повинні бути

відкриті для учнів. Якщо мета відома і посильна для учня, а їхні досягнення заохочуються, то для дитини немає нічого другого, як прямувати до їх виконання.

Диференціація навчання виконується не за рахунок того, що одним учням дається менше, а другим більше, а в силу того, що , запропонував  учням однаковий об’єм матеріалу, ми ставимо різні рівні вимог до його засвоєння. Це означає, що в процесі навчання не потрібно вимагати високих знань з теми в учнів, які не досягли рівня обов’язкової підготовки. Ефективно дібрана система вправ наповнює процес навчання конкретним змістом з урахуванням найважливішого освітнього принципу – індивідуальних здібностей учнів.

Диференційований підхід використовую на визначених етапах уроку і здійснюється поетапно. Кожна тема вимагає особливого підходу до її пояснення. Етап диференційованої домашньої роботи, етап обліку знань учнів на уроці, етап організації базового повторення, етап засвоєння пройденого матеріалу(самоконтроль, робота біля дошки учнів низького, середнього та достатнього рівнів, роботи біля дошки всього класу, робота в групах чи парах), етап вивчення нового матеріалу. Останній  можна поділити на чотири частини: вивчаємо, засвоюємо, закріпляємо, поглиблюємо.

Так наприклад, на етапі введення нового поняття, властивості, алгоритму працюю з всім класом. Але після пояснення та розв’язку декількох вправ на дошці, учні приступають до виконання диференційованої самостійної роботи. Її особливість полягає в тому, що діти достатнього та високого рівнів отримують завдання, які відмінні за змістом та формою їх подачі.

Або, інший приклад. Після вивчення теми пропоную практичну роботу з колективним розбором типових вправ.( першу вправу коментую я , другу й третю – учні). Під час такого аналізу розумова діяльність учня підвищується за рахунок швидкого процесу усвідомлення теми, запам’ятовування кроків, дій, оцінювання та використання раніше вивчених опорних фактів. Далі ми колективно виділяємо найбільш поширені способи розв’язування – розробляємо так звані власні алгоритми дій та приступаємо до їх практичного застосування. Дітям пропоную вправу першого рівня складності. За ходом розв’язку слідкую сама та помічники. Складність завдань поступово зростає: діти переключаються на другий та третій рівень складності.

Якщо весь матеріал опрацьовано таким методом, то переходимо до перевірки рівня засвоєння практичних знань, умінь і навичок. Учням пропоную самостійно розв’язати типовий приклад у двох варіантах і надаю інструкційну допомогу. Доречно викликати  двох сильних учнів, які працюватимуть зі зворотної сторони дошки. Це забезпечує швидкість перевірки, розвиває критичне мислення. А учні, які розв’язують швидше, мають можливість звіритись із товаришем, а учні, які не справляються із

завданням, можуть подивитися розв’язання після того, як дошки будуть повернуті. В результаті оцінюю учнів, які були біля дошки, та учнів, які виконали завдання першим.

За описаною вище схемою можна організовувати перевірку виконання домашнього завдання або тренувальну  самостійну роботу. Завдання в самостійних та контрольних роботах поділяю на три рівня:рішення за схемою, знаходження правильної відповіді із запропонованих, робота з додатковим матеріалом.

За формою уроки математики з диференційованим методом навчання можуть бути різі, а саме уроки-заліки(використовуючи варіанти різної складності),уроки-звіти( звіти перед батьками, учителями), уроки-практикуми(кожна група отримує своє завдання і розв’язує його на уроці під керівництвом вчителя чи консультантів).Можна використовував тренувальні вправи, роздавальний матеріал, картки-інструкції, зошити з друкованою основою, картки з правило-орієнтиром, алгоритмом виконання дій або відповідного розв’язку тощо.                                                       

На мою думку, для мотивації навчання потрібно протягом навчального року систематично розв’язувати задачі достатнього та високого рівнів складності з практичним змістом, які мають відповідати віковим інтересам учнів. У цих задачах використовуються різні дані-про народне господарство, економіку, фінанси; відомості про виробництво, життя людей тощо. Розв’язання таких задач зводиться до математичного моделювання. За допомогою них реалізується зв'язок математики з практикою та життям, з іншими науками, забезпечується політехнічне навчання та профорієнтаційна робота, доводиться необхідність математичних знань у побуті тощо.

Диференційоване навчання має позитивне значення:

-         значно покращується чіткість в організації роботи класу;

-         так, як кожний учень працює із завданнями свого рівня знань, то  краще сприймає мету й задачі;

-         так, як працюючи на визначеному рівні складності, учень бачить, як працюють інші, його самооцінка стає більш реальною;

-         чіткість в роботі дає можливість постійно контролювати знання, вміння і навички;

-         наявність учнів із високим рівнем навченості дозволяє постійно продумувати роботу з ними.

Викладання математики намагаюся вести з розумінням дитячої психології та логіки. Пояснення будую так, щоб кожне моє слово було зрозуміле дитині,, западало в душу і «проростало» там знаннями.

У підручниках старшої школи виклад навчального матеріалу має науковий стиль, що для дітей часто незрозуміло, та й правила іноді сформульовані так, що їх доводиться просо зазубрювати. Завдання вчителя донести до свідомості учнів навчальний матеріал із найменшою науковою похибкою. Ось тут і доводиться педагогу бути і психологом, і артистом, і поетом, і казкарем.

Складаючи завдання теоретичного та практичного змісту, намагаюся надати міждисциплінарної, творчої, випереджаючої, тренувальної спрямованості, тобто, щоб у процесі їхнього опрацювання вирішувався цілий комплекс проблем. Цей прийом використовую під час перевірки домашнього завдання, виконання різних видів роботи. Діти обов’язково повинні вголос  коментувати свої судження, міркування.

Тривалість уроку 45 хвилин. За цей час в середньому вчителю вдається опитати 5-7 учнів, для малокомплектних класів це добре, а в класах з більшою наповненістю інші діти або мовчать увесь урок, або, в кращому випадку, відповідають на запитання 1-2 реченнями.

На своїх уроках я вимагаю від учнів проговорювати вголос правила, теореми, алгоритми основних математичних операцій.

Така робота тренує не тільки зорову та слухову пам'ять, а й спонукає учнів до мислення  і запам’ятовування, сприяє розвитку математичного мовлення, допомагає засвоїти основні поняття, навчає правильному поясненню математичних процесів. Така форма роботи доцільна і в старших класах. На уроках геометрії( при вивчення розділу «Стереометрія») при розв’язанні кожної задачі нагадую основний алгоритм розв’язку стереометричної задачі «Уяви! Зобрази! Розв’яжи!», а також пропоную дітям виготовляти моделі до задач, що сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Часто для добору індивідуальних завдань використовую так звані «старі» підручники. Списані та забуті, вони часто опиняються в макулатурі. Я зберігаю їх у кабінеті, ставлюся з великою повагою та черпаю з них необхідний для роботи матеріал: завдання на повторення,індивідуальної, додаткової, домашньої та залікової роботи. Вони, як старенькі бабусі, служать дітям і онукам своїх господарів.

Не уявляю урок без повторення. Намагаюся використовувати різні форми для організації цієї роботи: усний рахунок, планіметричні хвилинки, ігри, конкурси тощо. Добираю завдання так, щоб одночасно повторювалися поняття кількох тем. Готуючись до уроку, передбачаю повторення тих тем, які необхідні під час розв’язання задач, вправ чи пояснення нового матеріалу.

  На кожному уроці проводжу усний рахунок. Він є невід’ємною частиною, сприяє формуванню обчислювальних навичок, відпрацюванню  алгоритмів дій, свідомому засвоєнню основних понять. Це і повторення навчального матеріалу, і актуалізація опорних знань, і підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу, для його організації не потрібно багато часу. На дошці записую одне завдання. Змінюючи в завдання знаки дій, числа, букви, можна дістати безліч нових завдань.  Використовуючи такі форми роботи, отримуєш за короткий час і усний рахунок, і активізацію, і відпрацювання стійких осмислених елементарних навичок учнів, і запобігання помилок.     Важливим видом роботи з розвитку математичного мовлення і мислення є коментування. Жодному учню під час розв’язання завдання на дошці не дозволяю робити мовчки.

На своїх уроках приділяю увагу розвитку критичного мислення, так як під час розв’язання вправ діти допускають помилки. Помітивши їх , я мовчу, доки хтось із учнів класу цього не помітить, потім проводжу своєчасну корекцію дій, знань, підтримую єдиний темп уроку.

Для розвитку критичного мислення корисні задачі із зайвими чи недостатніми даними, із суперечливими чи нереальними даними. Стимулюю дітей до розв’язання задач кількома способами, тобто розвиваю раціональність та гнучкість мислення, для проводжу уроки одного завдання. Гнучкість мислення-це легкий перехід від одного способу розв’язання до другого; уміння знайти кілька способів розв’язання; уміння сконструювати спосіб розв’язання завдань, складений на основі вивченого матеріалу;уміння вийти за рамки звичного способу розв’язання та знайти спосіб розв’язання нестандартної задачі.

Це все сприяє розвитку прийомів логічного пошуку, який, у свою чергу, дає змогу розвивати дослідницькі здібності учнів.

Виправдовують себе і уроки усних завдань. Проведення таких уроків вимагає від учителя певної підготовки. Добираю 20-30 завдань для перевірки обов’язкового рівня знань і відпрацювання необхідних навичок з теми, оскільки завдання знайомі учням, то вимагаю усного розв’язання. Якщо ж виникають труднощі, то дозволяю зробити відповідні записи на дошці. На таких уроках розкривається зв’язок між мисленням і мовою, розкриваються обчислювальні навички учнів.

Тематичну атестацію проводжу в декілька етапів. На початку вивчення теми кожному учневі задається диференційовані завдання для письмового заліку, який учні виконують протягом вивчення теми в окремому зошиті, заведеному спеціально для таких заліків(окремий зошит потрібний для того, щоб не заважати навчальному процесу, який іде паралельно з роботою над заліком). Протягом вивчення теми учні розв’язують ці завдання, звіряють відповіді, консультуються з товаришами, вчителем. Кожному учневі дається індивідуальне завдання диференційованого характеру. Протягом відведеного часу виконуються запропоновані завдання як теоретичного так і практичного змісту. На уроці-заліку вислуховуємо відповіді кожного учня, виставляючи бали. На слідуючий урок діти виконують написання контрольної роботи.

Розвиток самостійного мислення безпосередньо пов'язаний із організацією пізнавального процесу. Учитель повинен допомагати, але не

занадто багато і не надто мало, а саме так, щоб учню залишилася розумна частка роботи.

Перш ніж розв’язати задачу, доцільно проаналізувати її зміст: назвати кожне дане число і вказати його роль у задачі; пояснити окремі слова та вирази; прочитати (з наголосом) запитання до задачі; відокремити умову та вимогу задачі. Для чіткої послідовності розв’язку задачі , перед її оформленням, прошу учнів скласти алгоритм розв’язку задачі, під час написання якого діти часом знаходять легший шлях розв’язку. Повний аналіз-не самоціль, а засіб.

Не секрет, що часто учні не виконують домашнє завдання або виконують його частково. Тому контроль за виконанням домашнього завдання є щоденною нормою. На кожному уроці виділяю 3-4 хвилини на перевірку наявності домашнього завдання. Проходити це може у різних формах чи то проходжу між рядами і переглядаю, чи то рапорт чергових, чи то розв’язок аналогічних завдань в математичній хвилинці. У кожному класі практикую взаємодопомогу та взаємоконсультування. Не визнаю одмовок «У мене не вийшло» або «Я не зрозумів», оскільки кожного уроку проводжу інструктаж домашнього завдання.

Щоб пересвідчитись, що учень розуміє завдання, а не списав, ставлю кілька запитань стосовно розв’язання. Якщо він не відповідає, пропоную допомогу консультантів і приймаю розв’язання завдання повторно. Постійний контроль виключає можливості списування, хитрування. Якщо завдання з якоїсь причини не виконано, учень повідомляє про це мене й узгоджує час перездачі.

 Завжди дотримуюся поради «Краще одне завдання розв’язати трьома способами, ніж три-одним». Всіляко заохочую учнів, які знайшли раціональний спосіб розв’язання завдання та показувати решті переваги цього способу. 

Відповіді до тестових завдань містять декілька правильних розв’язків, що дає змогу для народження нових ідей, творчості оригінальності мислення. До всіх уроків, якої б не були вони форми та змісту, складаю опорні конспекти чи презентації. Така форма навчання значно економить дорогоцінний час, папір та саму підготовку до уроку.

Не є секретом, що математика складна, серйозна наука, при вивченні якої дитина повинна підключати логічне мислення, пам’ять, обчислювальні навички. Учні швидко втомлюються, тому я впроваджую нетрадиційні уроки чи елементи уроку, які вносять пожвавлення в буденне життя дітей. Матеріал легко сприймається учнями, якщо він цікавий, тому урок повинен мати певну родзинку.

Залучаю до цього й учнів. Усі творчі надбання дітей - поезія. цікаві оповідання, казки, пісні, розповіді, творчі задачі, кросворди, ребуси систематизуємо в папки-портфоліо, а надалі в комп’ютері.

Велику увагу протягом усього навчання приділяю обчислювальним навичкам учнів. Починаючи з 5-го класу, на початку кожного уроку проводжу хвилину усного обчислення, де обов’язково знайомлю учнів з деякими хитрощами усної лічби. Якщо під час розв’язання завдань учень припустився помилки в обчисленнях, обов’язково пропоную індивідуальне завдання з наступною перевіркою засвоєння цієї теми. Усний рахунок є невід’ємною  частиною уроку, сприяє формуванню обчислювальних навичок, відпрацюванню алгоритмів дій, свідомому засвоєнню основних понять. Це і повторення навчального матеріалу, і актуалізація опорних знань, і підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу.

Найефективнішими формами роботи є інтегровані уроки, робота в групах, мікрогрупах, що виробляє в учнів вміння вести дискусію, спілкуватися одне з одним, аналізувати, робити висновки, розвиває творчі здібності. Часто проводжу інтегровані уроки математики та інформатики, математики та фізики та інші. Для глибшого розуміння учнями навчального матеріалу використовую місцевий краєзнавчий матеріал, схеми, малюнки, таблиці, статистичний дані. Якщо учень може подумки створити цікавий проект чи образ, але не володіє навичками реалізації цього проекту, то на допомогу завжди прийде комп’ютер . На протязі п’яти років допомагаю презентувати свої туристичні роботи учням при підготовці до обласних змагань туристів-краєзнавців.

         Поряд з математикою викладаю також інформатику та фізику. Порівнюючи ці предмети, помітила, що надзвичайно більший інтерес в учнів викликає інформатика. Тому , готуючись до уроків, підбираю такі завдання, які тісно споріднюють ці предмети. Наприклад, на уроках інформатики в текстовому редакторі набираємо різні відомі вже формули, чи якісь математичні правила, теореми, фізичні закони, проводимо диктанти з використання формул тригонометрії, будуємо різні об’ємні тіла та малюнки з геометрії, після проведеної лабораторної чи практичної роботи з фізики закріплюємо у віртуальній лабораторії на ПК. Проводимо сортування тих чи інших даних, будуємо діаграми, як порівняльний аналіз їхніх досягнень при вивчені теми табличного редактору. Тому в пригоді стає прислів’я «Повторення- мати вчення».

У старшій школі склалася якась стандартна форма проведення уроків, незважаючи який предмет викладається, а тому лише окремим учням цікаво, які повністю розуміють матеріал і не чекають ніяких новацій. При використання комп’ютера на уроці така ситуація не спостерігається. Навіть ті учні, які програмовий матеріал засвоїли на початковому рівні, стараються виконати тестові завдання на вищий бал. За допомогою комп’ютера легко перевірити знання учнів під час тематичної атестації та в процесі підготовки до неї. На звичайному уроці можна використовувати різні форми вивчення та закріплення матеріалу якщо використовувати частково комп’ютер . І якщо діти знають що будемо працювати на ПК, виникає в учнів підвищений інтерес до цього предмету. Особливо це учні тих класів в яких не має предмету інформатика.

    Важливим видом роботи з розвитку математичного мовлення, а поруч з тим і математичного мислення, є коментування, чого діти не полюбляють робити. Жодному учню під час розв’язання завдання на дошці не дозволяю робити записи мовчки.                         

Школярі не дуже полюбляють розв’язувати задачі на рух, але за допомогою програми Microsoft Power Point з ефектами анімації підвищується інтерес. Також складаю задачі підвищеної складності, умови та розв’язання яких буде зрозуміла навіть слабому в навчання учню.

Використовую комп’ютери при вивчені тем: Діаграми, геометричні побудови, відсотки, об’ємні тіла, дроби, система координат, симетрія, функція, чотирикутники та інші.

         Мета застосування комп’ютера на уроках така, розширити межі творчої діяльності вчителя та учнів, усвідомити можливості ефективного застосування комп’ютерних технологій, привчити учнів до самостійної дослідницької діяльності під час розв’язання практично спрямованих завдань. Комп’ютер також можна використовувати у навчальному процесі для підвищення його ефективності та розвитку в учнів загально навчальних навичок, що ефективніше, ніж під час використання традиційних засобів. У своїй роботі намагаюсь оцінювати всі види діяльності учнів , пов’язаних із застосуванням комп’ютерних технологій, розширити можливості навчального процесу, зокрема використовуючи комп’ютер для спілкування, проведення досліджень, пошук додаткової інформації тощо. Це дає можливість реалізувати важливі навчальні цілі, що стоять перед сучасною школою, сформувати в учнів мотивацію до навчання. Починаючи з 5-го класу привчаю учнів до використання комп’ютера на уроках математики.

Комп’ютерні презентації Microsoft Power Point можна використовувати з різними цілями та на різних етапах навчання:

- під час пояснення нової теми (урок проходить у вигляді шкільної лекції, де учні не тільки слухають, продивляються інформацію на екранах, конспектують, а і відповідають на запитання, розв’язують задачі за наведеним зразком;

 - для контролю набутих теоретичних знань ( презентація містить запитання з наступною появою правильної відповіді;

- для індивідуальних завдань сильнішим учням ( у позаурочний час учень може, за бажанням, може підготувати презентацію на дану тему, а потім на році представити її іншим учням). Це спонукає учнів до пошуку потрібної інформації, а також сприяє розвитку творчого мислення, вміння правильно та стильно формулювати свої думки         Програму обробки малюнків Paint  можна використовувати з такими цілями: для побудови графіків функції, для побудови геометричних тіл та дослідження їх властивостей, для конструювання комбінацій геометричних фігур(учитель заздалегідь малює просторові фігури, а учням пропонується накласти фігури одна на одну і спробувати сформулювати означення вписаних і описаних фігур), для самостійної позаурочної роботи, для створення та використання на уроках матеріалів для проведення дидактичних ігор, для побудови у системі координат точок за їх координатами, а також для знаходження координат точок.

Застосування програми Microsoft Word на уроках математики полягає у:

- використанні раніше створених учителем вправ з пропусками, які учні заповнюють на уроці;

- створенні та використанні математичних диктантів, блок-схем для пояснення нового матеріалу; - створенні та використанні таблиць;

- створення та використанні діаграм для пояснення залежностей між величинами; - використанні редактора формул Microsoft Equation  для запису математичних виразів;

 - використані панелі інструментів Малювання для створення та дослідження властивостей основних фігур.

         Програму Microsoft Excel  на уроках математики доцільно використовувати для:

- створення, формування та друку таблиць даних;- побудови та оформлення діаграм та графіків різних типів на основі складних табличних даних;

 - створення та використання тестів для самоконтролю учнів(при ведені відповіді з’являється інформація про її правильність);

- створення та використання завдань на відповідність  коли кожному елементу лівого стовпця відповідає один або декілька елементів правого стовпця, а учням необхідно встановити ці залежності);

- встановлення правильної послідовності(учню пропонується перелік дій у довільному порядку, а він повинен зліва від кожної дії поставити її порядковий номер).

Успіх роботи вчителя математики залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів, зокрема й від того, на скільки він працює над розвитком логічного мислення та математичних здібностей учнів. Ефективність цієї роботи обумовлюється дієвістю методів навчання та активізацією пізнавальної діяльності.

Розроблені мною система роботи-це налагоджений, систематичний контроль і оцінювання знань і умінь учнів, які не зупиняються ні на один день. Учитися і пізнавати нове-це рушійна сила педагогічної діяльності кожного вчителя. Тільки висока ерудиція та бажання вчителя можуть сприяти правильному осмисленню та розв’язанню навчально-виховних завдань.

Отже, підсумовуючи власний досвід, хочу зазначити, що знання, уміння й навички учнів формуються роками. За один день навчити неможливо. Кожному педагогу потрібно розробляти таку систему роботи, яка б формувала стійкі та якісні знання, уміння й навички.

І на остаток хочу згадати відомого американського математика Д.Пойа, який у своїй книзі «Математичне відкриття» викладає 10 заповідей учителя:

1.Цікавтеся своїм предметом.

2.Знайте свій предмет.

3.Знайте, яким способом можна вивчити те,що потрібно. Найкращий спосіб-це відкрити самому..

4. Умійте прочитати по обличчях учнів, чого вони від вас чекають, зрозуміти їхні труднощі; умійте ставити себе на їхнє місце.

5.Не обмежуйтесь голою інформацією, прагніть розвивати в учнів певні навички, необхідний склад розуму і звичку до методичної роботи.

6.Намагайтеся навчити їх здогадуватися.

7. Намагайтеся навчити їх доводити.

8.Вишукуйте в задачі те, що може знадобитися під час розв’язування інших задач, - із цього спробуйте сформулювати загальний метод.

9.Не відкривайте свого секрету відразу-нехай учні спробують розгадати його, дивуючись відкриттю.

10. Користуйтеся вказівками, але не нав’язуйте свою думку учням.

                  Результати профорієнтації

Відомості про випускників Нововасилівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, які  в майбутньому обрали професію пов’язану з математикою та інформатикою

Назва предмету
Математика	інформатика	фізика
Суртаєва О.-економіст, Собіна М.-економіст, Товстенко С. Економіст, Криволапчук І.-бухгалтер, Заноза Л. Бухгалтер, Добровольська Н.-бухгалтер,, Білан Оксана-бухгалтер, Тараненко С.-вчитель Добровольський А.-бугалтер Луговська С.-вчитель	ВасецькаВ., Голосненко С. Калугіна А. Воїн Н. Атамась І. АтаманськаК., Публічук Т. Петриченко К.	Дубачинський О.-інженер Забара В.-автосправа, Голосненко С.-автосправа, Завіновський Д.-електрик

               

      Структура роботи Нововасилівської ЗОШ  І-ІІІ ступенів

             з природничо-математичного   напрямку

                                                                           В Ч И Т Е Л Ь

                                    МЕТОДИЧНА     УРОЧНА     ПОЗАУРОЧНА    ВИХОВНА

                                                   Р             О          Б         О        Т         А

                           САМООСВІТА         КОНФЕРЕНЦІЇ        ПРЕДМЕТНІ                 КВН

                                                                                                      ДЕКАДИ

                       НАРАДИ                   КРУГЛІ СТОЛИ     ІНДИВІДУАЛЬНІ     КОНКУРСИ

                                                                                                  ЗАНЯТТЯ

                   МЕТОДИЧНІ         

                  ОБЄДНАННЯ