Створення ситуації успіху на
уроках математики
Формування
особистості-цілісний, поступальний процес, який виражається у залученні її до
соціального досвіду, у засвоєнні нею вже
існуючих у суспільстві форм і видів діяльності. Однією з найнеобхідніших умов
виховання людини є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація
цього неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до
нього. якщо в учнів є бажання і інтерес до учіння, якщо вони вчаться не з примусу, а за бажанням і внутрішніми
потребами, то вони можуть краще реалізувати свої здібності під час вивчення
різних предметів: математики, фізики, хімії тощо.
Математика багатьом дітям дається
нелегко. І якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, його
учіння перетворюється на муку. У цьому пролягає одна з найважливіших причин
відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним
способом - своєчасно сформувати дієві мотиви учіння, а цьому сприяє загальна
атмосфера творчості в школі і класі, включення учня в колективні форми
організації різних видів діяльності, співробітництво між учителем і учнем,
допомога вчителя у вигляді порад, залучення учнів до оцінювання власної
діяльності і немаловажне застосування вчителем заохочення.
Правильність вибору стратегії і
тактики навчання на уроці сприяє повноцінному гармонійному розвитку особистості
в цілому. Розвиток позитивної мотивації на уроці – це один із засобів розвитку
особистості учня, атмосфера праці, довіра учня до вчителя і повага вчителя до
учня, в оцінюванні - гранична чесність і людяність – запорука успішного
просування учня в навчанні.
Чи можна спроектувати
успіх в процесі вивчення математики? ТАК! Відомо, що успіх – завжди
подолання, пов’язане з мотивацією, мотив - з інтересом, а інтерес, у свою
чергу, - з потребою.
У своїй щоденній роботі я намагаюся
не забувати, що найкращим учителем вважають того, хто все обміркував,
організував, передбачив так, що його роль на уроці непомітна, а учні творчо
працюють, опановуючи навчальний матеріал.
На мою думку, основне завдання
вчителя – навчити мислити, розмірковувати над умовами задач, шукати шляхи їх
розв’язання , вибирати серед них найоптимальніший. Намагаюся, щоб навчання на
уроці сприяло максимальному розвитку мислення, пізнавальних здібностей учнів,
щоб тренувалися пам’ять, увага, щоб вони вміли порівнювати, зіставляти факти,
самостійно знаходити розв’язання нестандартних задач.
На уроці намагаюся показати учням
математику з найприваблішого боку, викликати в дитини радість від занять
розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим
собою. Адже інтерес – “золотий ключик” до виховання здібностей. Завжди
намагаюсь щось цікаве подати дітям: чи то історичний матеріал, чи то цікавий
факт з життя відомих математиків, зачаровану задачу. Залучаю до цього і учнів,
і обов’язково схвалюю ідеї дітей , чим
думаю активізую їх творчу діяльність, підбадьорюю, заохочую їх до
навчання – коли оцінкою, а коли просто добрим словом, жестом, доброзичливим
ставленням.
До одних із методів та заходів
психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів є створення ситуації
успіху! Рівень домагань учнів на здобуття хороших знань потрібно поступово
підвищувати. Для цього і треба створювати атмосферу успіху в навчанні.
Учні мають
постійно відчувати успішність своєї роботи. Якщо це є, то наші зауваження щодо
недостатнього навчання учні сприйматимуть не як образи, а як поради і допомогу.
Потрібно урізноманітнювати способи стимулювання успіхів дітей. Ними можуть бути
увага, схвалення, визнання, нагорода, підвищення соціальної ролі, статусу,
престижу. Бажано вивчати систему інтересів і потреб дитини, оскільки найдієвіше
якщо педагогічна оцінка співвідноситься з тим, що цікавить дитину понад усе.
На своїх уроках для слабких учнів виготовляю
картки-підказки. І головне – посміхнутися учням і сказати “Ви зможете!” Учні з
гарним настроєм візьмуться до роботи. Яка радість світиться в їхніх очах, коли
робота рухається вперед, перші завдання виконані! Під час навчальної
самостійної роботи ходжу між рядами, щоб бути завжди поруч з учнями, мати
можливість за потреби прийти на допомогу.
Середні учні потребують тільки
поштовху. Наприклад говорю “перші три учні отримають 9-10 балів” – і робота
закипіла. Ці учні відразу готові працювати самостійно.
Складніше з сильними учнями. Учитель
має вчасно помітити і підтримати учнів,
Задати
додаткове творче завдання, дати змогу
повірити в свої сили.
Звичайно, на уроці вчителю нелегко -
кожен потребує його уваги, але усмішка учня, у якого вийшла задача, варта сил,
витрачених на те, щоб зацікавити кожного. Оцінка учня – це плата за його працю.
На формування позитивної мотивації впливає спосіб ознайомлення учнів з оцінкою.
Наприклад, учитель не тільки констатує факт, а обов’язково хвалить учня за
кожне нове досягнення у засвоєнні навчального матеріалу. При роботі з дітьми
замічено те, що найвищих результатів
досягають ті учні, у яких учитель позитивно оцінює навіть незначні успіхи.
Важче навчатися тим, кому вчитель лише вказує на помилки та недоліки, і кого
дуже рідко хвалить. І найнижча успішність у тих дітей, яким учитель взагалі не
повідомляє про успіхи на уроці.
Потрібно
враховувати явище згасання: однакові оцінки, якщо їх надто часто використовувати,
втрачають стимульну роль. Оптимально,
коли оцінка на один бал вища або нижча від тієї, котру зазвичай має з даного
предмета дитина. Успіх після невдачі, і невдача після успіху, що змушують щось
змінювати в поведінці, підтримують динаміку. Декілька низьких балів поспіль не
стимулюють дитину. Перешкоди здаються нездоланними, з’являється байдужість.
При вивчені нової теми виписую з
даної теми всі основні питання, які має засвоїти кожен учень. Впродовж усіх
уроків активно працюючи з такими запитальниками учні на кінець вивчення теми
знають відповіді на пам’ять. Під час опрацювання кожного питання можна
скористатися такими прийомами. Спочатку кращі учні відповідають на ці
запитання. Кожен урок починається з повторення цих основних запитань. Потім опитую
тих, хто хоче на них відповісти. Добре спрацьовує прийом роботи в парах. Один
учень відповідає іншому. Потім другий відповідає першому. Добре спрацьовує
прийом “ланцюжок”, коли на перше запитання відповідає один учень, на друге і
подальші запитання – наступні учні. Добре спрацьовує прийом “змагання між
рядами класу”. Кожен ряд висуває 2-3-х учнів, які відповідають на ці запитання.
Учні інших рядів уважно слухають і вказують на помилки, яких припустилися учні
під час своїх відповідей. Так можна добитися того, що кожен учень вивчить до
кінця теми всі основні питання.
( Про
різнорівневі ряди. Тим, хто сидить у першому ряду, вчитель не допомагає
виконувати завдання, хто сидить у другому ряду, мінімально допомагає, а учням
третього ряду допомога буде максимальною. Пересадка - це справа тимчасова.)
В своїй роботі використовую роботу
“випереджальне навчання”. Суть такої роботи в тому, що відібравши у кожному
класі найслабкіших учнів і домовляюся з ними, що вони прийдуть після уроків і я
поясню їм те, чого вони не розуміють у матеріалі. Домовляюся про те, що про це
заняття ніхто не знатиме. Коли учні приходять, я не повторюю матеріал
попередніх уроків, а розповідаю їм матеріал на декілька уроків наперед на дуже
простому рівні. Для мене важливо, щоб вони якісно засвоїли те, що їм належить
вивчити. Під час пояснення теми в класі ці “невстигаючі” учні починали
допомагати, відповідати, наводити приклади. Для учнів усього класу це було несподівано. Учнів, які відповідали,
я заохочувала оцінками.
Безумовно, кожен із нас, прагне не
допустити того, щоб учні відставали у навчанні. Кожен із нас застосовує безліч
способів впливу на цих учнів. Але проблема все таки залишається. Постійно
аналізуємо: що ж ми не так робимо, чому в нас завжди є учні, які не можуть
працювати в загальному темпі, які не запам’ятовують вивчене, які не засвоюють
прийомів навчальної діяльності?
В своїй роботі використовувати три
слова: віра, надія, любов.
Вірити в те, що зможемо учня навчити і виховати.
Сьогодні я ще не навчив, але вірю, що настане час, коли я зможу навчити цього
учня.
Сподіватися на те, що в мене вистачить сил і таланту
впливати на кожного учня.
Наша взаємна любов
допоможе кожному з нас – учителю й
учню стати кращим, чистішим, розумнішим.
Для зняття
напруги і поліпшення настрою можна проводити гру - вправу “ Хвилина радості”
(Мовчки)
Сядьте зручніше, спершись спиною на спинку стільця і поклавши руки на
коліна, заплющіть очі. Тричі зробіть повільно глибокий вдих і видих. У кожного
в житті були хвилини, коли почуття радості зігрівало серце: прогулянки лісом,
парком, полем або берегом моря, милування квітами чи веселкою в полі. Подібний
спогад є і у Вас. Викличне його зараз у своїй уяві. Що Ви бачите перед собою,
навколо? Що відчуваєте? Затримайте це тепле і світле відчуття радості в собі.
Сховайте цей спогад у Вашій пам’яті ніби гарну казкову квіточку. А тепер
повільно розплющуйте очі й пам’ятайте своє відчуття радості. Потягніться й
погляньте навколо, затримуючи в собі тепле і світле відчуття. Якщо є бажання й
час, можете поділитися своїм спогадом із товаришами.,
Немає коментарів:
Дописати коментар