Як допомогти випускнику основної школи вибрати профіль навчання

Нововасилівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Розробка батьківських зборів у 9 класі

На тему: «ЯК ДОПОМОГТИ ВИПУСКНИКУ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

ВИБРАТИ ПРОФІЛЬ НАВЧАННЯ»

                                                  Підготувала

                                                       класний керівник 9 класу,

                                                     вчитель вищої категорії

                                                       Дубачинська І.М.

2015 рік

Мета:

-         Дати батькам інформацію про профільне навчання в старшій школі і допрофільній підготовці в 9-му класі.

-         Допомогти батькам знайти шляхи взаємодії з дітьми в питаннях первинного професійного самовизначення.

-         Дати батькам інформацію про можливі шляхи отримання  дітьми  освіти після закінчення 9-го класу.

Попередня підготовка:

а) Анкета для учнів:

1. Чи знаєш ти, що таке профільне навчання в старшій школі?

2. Після закінчення 9-го класу:

• ти продовжиш навчання в 10–11 класах;

• продовжиш навчання в коледжі;

• підеш працювати;

• ще не вирішив.

3. Чи обрав ти майбутню професію?

4. З ким ти передовсім порадишся при виборі профілю навчання:

• зі співробітниками школи (учителем, класним керівником, шкільним психологом);

• з батьками;

• з друзями;

• сам усе вирішу.

б) Анкета для батьків:

(Можливі варіанти відповідей — або «так», або «ні»).

1. Чи обговорювали Ви з сином/дочкою його/її професійне майбутнє?

2. Чи обговорювали можливі шляхи продовження освіти (навчання в 10–11 класах, коледжі, інші варіанти)?

3. Чи довіряєте Ви своїй дитині самостійно вибрати профіль навчання?

4. Чи вважаєте Ви, що вибір майбутньої професійної діяльності вашої дитини практично повністю залежить від Вас (Вашої думки, Ваших можливостей)?

5. Чи знаєте Ви, які професії в найближчому майбутньому будуть потрібні на ринку праці?

Хід зборів

I. Анкетування батьків.

Класний керівник пропонує батькам відповісти на питання анкети. Під час обговорення результатів анкетування класний керівник надає батькам можливість висловити свою точку зору з обговорюваних питань. Таким чином потрібно підвести батьків до розуміння актуальності попереднього вибору профілю навчання.

II. Інформація для батьків «Що таке профільне навчання і допрофільна підготовка?»

На старшому ступені загальноосвітньої школи передбачається профільне навчання. Учні після закінчення 9-го класу повинні вибирати профіль навчання.

Важливим завданням стає допрофільна підготовка, що дає змогу учневі усвідомлено вибрати профіль навчання. Від цього вибору залежить успішність навчання в старших класах, підготовка  до наступного ступеня освіти і майбутньої професійної діяльності. Чим правильніше зроблено вибір, тим менше розчарувань і труднощів буде в житті  молодої людини.

Учні, які закінчують 9-й клас, повинні бути готові не тільки до профільного навчання, але й до подальшого життєвого, професійного і соціального самовизначення.

Допрофільна підготовка – це підготовка і орієнтація не лише відносно вибору профілю, а й стосовно конкретного місця і форми продовження освіти.

Батьки можуть допомогти підліткам розібратися, які курси є в школі, які з них потрібно відвідувати, у якій черговості.

         Школа в плані своєї діяльності передбачає інформаційну роботу з учнями: знайомство з місцевими установами можливого продовження освіти після 9-го класу, вивчення особливостей освітніх програм, умов прийому, відвідання днів «відкритих дверей», а також заходи  профорієнтаційного характеру (класні години, заняття з психологом, психологічну діагностику, анкетування і консультування дев'ятикласників).

Батьки повинні бути в курсі подій, що відбуваються в школі, цікавитися, які заходи характеру профорієнтації проводяться в школі, обговорювати актуальні проблеми, давати ненав'язливі поради, пропонувати свою допомогу при ухваленні важливих рішень.

III. Обговорення результатів анкетування учнів.

Класний керівник розповідає батькам про узагальнені результати анкетування учнів:

• які шляхи продовження освіти вибрали учні: скільки з них планують навчатися в школі,    скільки — в коледжі, скільки – вирішили піти працювати;

• скільки учнів обрали конкретну професію;

• хто є головним порадником  дітей при виборі професії.

IV. Інформація для батьків «Як допомогти дитині правильно вибрати   майбутню професію».

Батьки повинні знати, що вони можуть звернутися по допомогу до шкільного психолога, а також  до районного і міського центру практичної психології і соціальній роботи, де надають  консультаційні і діагностичні послуги щодо профорієнтації. Для підлітків проводяться тренінгові заняття з професійного самовизначення.

У процесі вивчення різних шкільних предметів виявляються схильності, здібності, інтереси дитини: цілком природно, що вона встигає краще з тих предметів, до вивчення яких має здібності. Часто, спираючись на результати успішності, учень здійснює відповідний професійний вибір. Іноді на цей вибір впливає особистість викладача. У будь-якому випадку потрібне додаткове вивчення учнями своїх здібностей, інтересів, бажань, потреб з метою уточнення професійного вибору.

Саме батьки і найближчі родичі великою мірою впливають на професійний вибір: школа не є найбільш значущим чинником професійного самовизначення молодих людей.

Тому батьки повинні усвідомлювати свою відповідальність за поради, побажання, а іноді й вимоги, адресовані  дитині.

Як правило, батьки високо оцінюють значення освіти в сучасному житті, активно формують у своєї дитини прагнення до вищої освіти.

Побажання батькам: вивчіть інтереси, можливості і здібності своєї дитини. Орієнтуйтесь на реальні шляхи побудови професійної кар'єри, не відкидайте можливості отримання початкової професійної освіти.

При виборі професії необхідно також мати інформацію про перспективи розвитку ринку праці.

Не можна залишити без уваги і такий чинник професійного самовизначення, як вплив однолітків. Через вікові особливості для багатьох підлітків думка однолітків є більш значущою, ніж думка батьків і вчителів.

Тому батькам при спілкуванні з дитиною необхідно враховувати ступінь впливу однолітків на рішення сина (або дочки) про вибір професії. Обговорення рішення підлітка щодо професійного вибору повинне вестися тактовно.

V. Підведення підсумків зборів.

Класний керівник у завершальному слові говорить про важливість обговорюваної проблеми і пропонує батькам звертатися по допомогу до нього,  вчителів-предметників і  шкільного психолога.

Класний керівник звертається до батьків по допомогу в організації профорієнтації роботи (виступів фахівців на класній годині, відвідин учнями виробничих підприємств тощо).

Батьківські збори 9-а класу 1 лютого (субота) о 15.00.
Порядок проведення:
1. Підсумки 1 семестра
2. Огляд успішності та відвідування уроків учнями.
3. Профорієнтація та профілізація у 10 класі.
4. Державна підсумкова атестація в 9 класі.
5. Виступ директора школи.
6. Виступ батьківського комітету.
7. Інше (поведінка, шкільна форма)

    Шість порад як придбати друзів і впливати на

                                    Людей

1.Виявляйте щирий інтерес до людей, виключно увагу до того, хто з вами розмовляє, це забезпечує успіх.

2.Частіше посміхайтесь, ви повинні зустрічати людей з радістю якщо хочете, щоб і вони раділи зустрічі з вами.

3. Пам’ятайте, що кожна людина вважає своє ім’я найкращим. Тому при розмові частіше вживайте ім’я співрозмовника.

4. Вмійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його говорити про себе.

5. Прагніть дати людині можливість відчути її неповторність. Робіть це щиро.

6. Починайте розмову на тому, що цікавить вашого співрозмовника.

                                Дейл Карнегі

ПОРАДИ БАТЬКАМ 1. Контролюйте, скільки спить ваш син чи донька. Регулярне недосипання небезпечне для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей. 2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах. 3. Споживання на добу до 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому і корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності, і підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості. 4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотавий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам'ять. 5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв'язувати їх. Займіть позицію «друга» для своїх синів і дочок. ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ 1. Вчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок наказує виробляти гормони стресу на будь-який подразник, що загрожує нашому спокою. 2. Використайте найпростішу йогівську вправу. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору і розведіть їх у боки, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на одну біля пупка (ліва рука знизу). Ваш мозок насичується киснем і заспокоюється. 3. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему. 4. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням. 5. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по­-друге, відволікають від негативних думок: «Я не здам», «Я не знаю» тощо.                                                                         6. Стежте за пульсом - його оптимальна частота розраховується за формулою: 180 мінус ваш вік. 7. Не одягайте на екзамен червоний одяг. Цей колір підвищує кров'яний тиск, він небезпечний для гіпертоніків. Коли людина сидить у кімнаті, де багато червоних пред­метів, то вона починає безпричинно дратуватися. А коли людина одягає червоні речі, то навпаки, в неї додається бадьорості й активності. Тобто якщо ви одягнете на екзамен червону річ, то почуватиметеся впевненіше, але в екзаменатора ваш вигляд викликатиме роздратування. ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ та ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зруч­но розташуйте необхідні підруч­ники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер'єр кімнати жов­тий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картин­ки в цих тонах. Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюся», а які саме розділи і теми. Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того ма­теріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде. Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин — пе­рерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ. Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам'ятати напам'ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записува­ти. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал. Як запам'ятовувати матеріал. Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при одночасному сприйнятті здатна утри­мати і потім відтворити в середньому лише сім об'єктів. Тому матеріал краще розби­ти на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й уза­гальнювати, виражати головну думку од­нією фразою. Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам'ятовувати складний текст, не ро­зібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголов­ніше. Використовуйте асоціації. Метод ло­кальної прив'язки полягає у побудові для ряду, що запам'ятовується, об'єктів іншого ряду — опорного, з добре знайомих або легких для вивчення об'єктів. Таким опор­ним рядом може бути послідовність кімнат у вашій квартирі, будинків на вашій вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи, аби зіставити з ними елементи заучува­ного ряду. Отже, якщо в матеріалі мало внутрішніх зв'язків — озирніться довкола. Уявіть обстановку, в якій ви вивчали ма­теріал, і ви пригадаєте його, адже отримані одночасно враження запускають механізм згадування. Як повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам'ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів, — адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам'ятати. Це може бути пе­рекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо. Конспектування. Виявляється, текст мож­на сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дуж­ки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам'ятовування значно покращуються че­рез образність запису. Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх. У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення. Виконуйте якомога більше різних опуб­лікованих тестів з якогось предмета. Ці тре­нування ознайомлять вас із конструкціями тестових завдань. Тренуйтеся із секундоміром у руках, за­сікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу. Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складніших питаннях. ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО Для того, щоб у кризовій ситуації не втра­чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че­кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам'ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу. Щодня виконуйте вправи на зняття на­пруження, втоми, на розслаблення. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТОМИЛИСЯ ОЧІ? Виконайте дві будь-які вправи: • погляньте по черзі вгору-вниз (25 с), ліворуч-праворуч (15 с); • напишіть очима своє ім'я, по батькові, прізвище; • фіксуйте погляд то на віддаленому предметі (20 с), то на аркуші паперу перед собою (20 с); • намалюйте очима квадрат, трикут­ник — спочатку за годинниковою стрілкою, потім навпаки. РЕЖИМ ДНЯ Поділіть день на три частини: • готуйтеся до іспитів 8 годин на день; • займайтеся спортом, гуляйте, сходіть на дискотеку, потанцюйте — 8 годин; • спіть не менше 8 годин, якщо хочете чи треба, влаштуйте собі тиху годину після обіду. ЯК КРАЩЕ ХАРЧУВАТИСЯ Харчування має бути 3—4-разовим, ка­лорійним і багатим на вітаміни. Споживайте волоські горіхи, молочні продукти, рибу, м'ясо, овочі, фрукти, шоколад. Ще одна по­рада: перед іспитами не слід наїдатися. ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ 1. Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам'ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів. 2. Запам'ятати легше те, що розумієш. 3. Розподілене заучування краще від кон­центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу. 4. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага­торазове читання. 5. Якщо працюєте із двома матеріала­ми — великим і меншим — розумно почи­нати з більшого. ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ 1. Чергуйте розумову і фізичну працю. 2. У гімнастичних вправах перевагу слід віддавати перекиду, свічці, стійці на голові, оскільки посилюється притік крові до клітин мозку. 3. Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину). 4. Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером! ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ 1. Запишіть на аркуші паперу, що вас не­покоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв'яжете ви. 2. Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилю­вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро­зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити. 3. Якщо ви можете порадитися з батька­ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє­те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впо­ратися з вашими хвилюваннями. 4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем. 5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, зверніться до шкільного психолога. НАПЕРЕДОДНІ ІСПИТУ Багато хто вважає: для того, щоб пов­ністю підготуватися до іспиту, не виста­чає лише однієї, останньої перед ним ночі. Це неправильно. Ви вже втомилися, і не треба себе перенапружувати. Навпаки, з вечора перестаньте готуватися, прийміть душ, прогуляйтеся. Виспіться якнайкраще, аби встати відпочилим, із відчуттям свого здоров'я, сили, з «бойовим» настроєм. Адже іспит — це своєрідна боротьба, в якій варто проявити себе, показати свої сили та здіб­ності. У пункт складання іспиту приходьте без запізнень, краще — за півгодини до початку тестування. Опануйте свої емоції, зберіться з думками. Сміливо заходьте до аудиторії. Не сумнівайтеся, усе вийде. Сядьте зручно, випряміть спину. Подумайте про те, що ви вищі за всіх, розумніші й у вас усе вийде. Зосередьтеся на словах: «Я спокійний, я абсолютно спокійний». Повторіть їх без по­спіху, кілька разів. Думок відганяти не треба, оскільки це викличе додаткове напруження. На завершення стисніть руки в кулаки. Ви­конайте дихальні вправи: • сядьте зручно; • глибокий вдих через ніс (4—6 секунд); • затримка дихання (2—3 секунди), потім видих. Наведемо декілька універсальних рецептів для успішнішої тактики виконання тесту­вання. Зосередьтеся! Після виконання поперед­ньої частини тестування (заповнення блан­ків), коли ви з'ясували всі незрозумілі для себе моменти, спробуйте зосередитися і за­бути про людей довкола. Для вас мають існувати лише текст завдань і годинник, що регламентує час тесту. Кваптеся без пос­піху! Жорсткі рамки часу не мають вплива­ти на якість ваших відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитайте запитання двічі і переконайтеся, що ви правильно зро­зуміли його суть. Почніть із легких завдань! Почніть від­повідати на ті запитання, в яких ви не сум­ніваєтеся, не зупиняйтеся на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ви заспокої­теся, думки стануть яснішими і чіткішими, увійдете до робочого ритму. Ви ніби звіль­нитеся від нервозності, і вся ваша енер­гія потім спрямується на складніші запи­тання. Пропускайте! Треба навчитися пропус­кати складні або незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тексті завжди знайдуться такі запитання, з якими ви неодмінно впораєте­ся. Просто безглуздо недобрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх» завдань, а застрягли на тих, які викликають усклад­нення. Читайте завдання до кінця! Не прагніть зрозуміти умови завдання «за першими сло­вами» і добудувати кінцівку у власній уяві. Це певний спосіб припуститися прикрих помилок в найлегших запитаннях. Думайте лише про поточне завдання! Коли ви бачите нове завдання, забудьте, все, що було в попередньому. Зазвичай за­вдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному, як правило, не допомагають, а лише зава­жають концентруватися і правильно вирі­шити нове завдання. Ця порада дає й інший безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося заважким). Думайте лише про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали. Виключайте! Багато завдань можна швид­ше вирішити, якщо не шукати одразу пра­вильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не на всіх п'яти-семи (що набагато важче). Заплануйте два кола! Розрахуйте час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях («перше коло»). Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких завданнях, а потім спокійно повернетеся і подумаєте над складнішими, які спочатку довелося пропустити («друге коло»). Перевірте! Залиште час для перевірки своєї роботи, принаймні, аби встигнути пе­реглянути і помітити явні помилки. Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у виб­орі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь, то інтуїції слід довіряти! При цьому вибирайте такий варіант, який, на ваш погляд, більш імовірний. Не засмучуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але пам'ятайте, що на практиці це нереально. Враховуйте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, і кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.

Конфлікти з дитиною і шляхи їх вирішення

Нововасилівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Розробка батьківських зборів у 9 класі

На тему: « Конфлікти з дитиною і шляхи їх   вирішення»

                                                  Підготувала

                                                       класний керівник 9 класу,

                                                     вчитель вищої категорії

                                                       Дубачинська І.М.

2014 рік

Мета:  Допомогти батькам подолати труднощі у вирішенні конфліктних ситуацій у родині.  Сприяти осмисленню конфліктної ситуації і шляхів виходу з неї.

На класній дошці написано вислови:

«Конфлікт — це побоювання хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, притискає, ігнорує інша сторона». (Уільям Лінкольн)

«Від любові до ненависті один крок, від ненависті до любові кілометри кроків». (Сенека)

«У нас кожна справа має пройти п'ять стадій: шумиху, нерозбериху, пошук винуватця, покарання невинного і нагородження непричетного». (С. Паркінсон)

                                                       Хід зборів

Бесіда.

Батьки і діти — дві сторони конфлікту

Сьогоднішні збори пов'язані в першу чергу з тим, що багато підлітків, які стоять перед самостійним вибором подальшого життєвого шляху, підвладні сумнівам, внутрішнім протиріччям, страхам.

     Батьки в свою чергу, часто в такій ситуації не помічники і не друзі своїм дітям. Вони в мріях і установках на власну дитину створюють ідеалізований образ підлітка і його подальшого путі. Але, зіткнувшись у житті з реальними можливостями дитини, з її ставленням до свого майбутнього, батьківські райдужні перспективи розсипаються, як карточний домик, і наступає «ера конфліктів». Батьки і діти воюють з приводу і без привидів, кожний доводить свою правоту і кожний по-своєму правий.

            Антропологи і соціологи давно звернули увагу на таке характерне для західної культури явище, як розрив між поколіннями. Вони міркують так: сучасний світ з його стрімкими соціальними змінами, плюралістичними системами цінностей і технічним прогресом здається підліткові настільки складним і непередбаченим, що він не може вста-новити для себе стабільну систему координат. Крім того, раннє фізіологічне дозрівання у поєднанні з необхідністю довготривалої освіти призводять до того, що протягом багатьох років триває формування і асиміляція групової молодіжної культури, цінності, традиції і характер якої можуть вступати в конфлікт із дорослим світом.

    За думкою фахівців, система поглядів і уявлень у людини зберігається приблизно протягом 30 років, тобто протягом найбільш активного періоду життя кожного покоління. Відмінності між поколіннями можуть носити мирний характер, а можуть — конфліктний. Зазвичай конфлікт між світоглядом двох сусідніх поколінь називають конфліктом батьків та дітей. Зіткнення поколінь, що носить характер протистояння різних систем цінностей, називається конфліктом поколінь. Зазвичай діти відкидають цінності покоління батьків, не бажаючи сприймати їх як еталон.

Головні причини родинних конфліктів

Конфлікт — це спір, суперечка, скандал, у яких сторони не скупляться на взаємні докори, образи. Найстрашніше в конфлікті — це почуття, які люди відчувають одне до одного. Страх, злість, образа, ненависть — головні почуття конфлікту.

    Без конфліктів життя неможливе, але потрібно навчитись їх конструктивно вирішувати. Для того, щоб навчитися вирішувати конфліктну ситуацію, потрібно навчитися розуміти масштаби і деталі незгод і відкрито обговорювати їх. Згладжування конфліктної ситуації, уникання її вирішення може призвести до серйозних проблем:

— фізичних, пов'язаних зі здоров'ям;

— психологічних (приховання душевного болю, образи; зміна характеру людини; психічні розлади; суїцид та ін.);

— соціальних (втрата родини, самотність, відлюдкуватість).

Головна позитивна здатність у конфліктній ситуації — здатність до конфронтації-поясненню. Вона передбачає вміння:

— відкрито відстоювати власну позицію;

— оцінювати саму конфлікту ситуацію, її суть, а не особистісні якості свого опонента;

— зберігати особистісні відносини всіх учасників конфлікту.

Два покоління — два світосприйняття

Соціологів давно цікавило питання: які відмінності між людьми більш вагомі — класові чи вікові? з одного боку, різні матеріальні можливості є причиною різних стилів молодіжної субкультури у представників елітного, середнього та бідного класів. Іноді вони вражаючі. З іншого боку, ми часто можемо спостерігати більшу солідарність між молодими людьми, що походять із різних верств соціуму, ніж між різновіковими громадянами, що належать до одного класу.

На цьому підґрунті виникла концепція розриву між поколіннями. Згідно з нею, відмінностей між батьками та дітьми більше, ніж між дітьми, що належать до різних

верств суспільства. Які ж головні причини виникнення конфліктних ситу-

ацій в родинах, де є підлітки? Психологи визначили, що кожна із конфліктуючих сторін має свої причини.

           Отже, для підлітка мотивацією можуть бути наступні  аспекти:

— криза перехідного віку;

— прагнення самостійності і самовизначення;

— вимагання більшої автономії у всьому — від одягу до приміщення;

— звичка конфліктувати, вихована поведінкою дорослих у родині;

— бажання похвалитись своїми правами перед однолітками й авторитетними для підлітка людьми.

Батьки йдуть на розв'язування конфлікту з інших причин:

— небажання визнавати, що дитина стала дорослою;

— побоювання випустити дитину «з гнізда», невіра у її сили;

— проектування поведінки дитини на себе у її віці;

— боротьба за власну владу і авторитетність;

— відсутність розуміння між дорослими у вихованні дитини;

— не підтвердження дитиною сподівань батьків.

Для того, щоб визначити конструктивні шляхи вирішення конфліктних ситуацій, пропоную спочатку ознайомитись з найбільш поширеними примітивними реакціями, що часто стають причиною конфлікту.

Реакція амбіції. Отримавши інформацію, яка надає перевагу іншій особі, людина негайно намагається принизити значення цієї інформації, підкреслюючи особисту значимість в очах оточуючих.

Реакція самозадоволення. Бажання похвалитися своїми можливостями або привілеями, досягненнями, при цьому спостерігаючи за реакцією оточуючих. Отримання радості від заздрощів інших людей.

Реакція заздрощів. Людина досягла успіху, інша від її успіху «захворює». Вона вважає, що чийсь успіх можливий лише після успіху її самої.

Реакція злорадства. Людина радіє з того, що комусь погано. Часто при цьому не приховує своїх почуттів.

Реакція захоплення. Бажання у будь-який спосіб присвоїти собі заслуги іншої людини, не дивлячись на власні реальні заслуги.

Реакція агресії. Людина використовує загрозу та грубість для досягнення своєї мети. Це притаманно людям амбіційним і нечутливим до страждань інших.

Реакція присвоювання. Людина постійно намагається опікати когось і дошкуляти йому заради реалізації власних цілей.

Реакція байдужості. Байдуже ставлення до фізичних і моральних страждань іншої людини.

Психологи визначили дванадцять основних кроків для вирішення конфліктних ситуацій. Роблячи їх, спробуйте відповісти на поставлені запитання. До чого може у майбутньому призвести заглиблення конфліктної ситуації?

Педагогічний практикум для батьків.

1. Батькам пропонується пройти анкетування «Що таке конфлікт» (див. Коментар) та «Ваша поведінка у конфліктній ситуації».

Анкета для учнів «Моя поведінка у конфлікті»

1. Ти — конфліктна людина?

2. Чи легко тобі з'ясовувати з будь-ким стосунки?

3. Що ти відчуваєш після того, як з'ясував із кимсь стосунки?

4. Чи стаєш ти більш розумним після виходу з конфліктної ситуації, чи робиш для себе які-небудь висновки?

5. Із ким ти найчастіше конфліктуєш?

6. Що може стати приводом для виникнення конфлікту?

7. Хто першим намагається вирішити конфлікт — ти чи інша сторона?

8. Що ти, як правило, відстоюєш у конфлікті?

9. Чи змінюється твоє ставлення до людей, з якими ти конфліктував?

10. Чи потрібно людям навчатися вирішувати конфліктні ситуації?

Анкета для учнів та їхніх батьків «Що таке конфлікт»

Закінчіть речення:

1. Конфлікт — це

2. Причиною конфліктної ситуації може бути

3. Конфлікт може призвести до того, що

4. Зазвичай приводом для конфлікту в родині може бути .

5. Для того, щоб запобігти виникненню конфлікту, потрібно .

Анкета «Ваша поведінка у конфліктній ситуації»

Дайте відповідь на запитання:

1) Чи вважаєте Ви за необхідне піднімати тему конфліктів на батьківських зборах?

2) Чи виникають у Вашій родині конфліктні ситуації з дітьми?

3) Як Ви вирішуєте конфлікти?

4) Чи можна взагалі обійтися без конфліктів?

5) Чи можете ви поділитися досвідом виходу з конфліктних ситуацій, пов'язаних з Вашим сином або донькою?

Після анкетування батьки обмінюються досвідом щодо спілкування з дітьми-підлітками і вирішення конфліктних ситуацій.

2. Батькам пропонується обговорити ситуації.

Ситуація 1.

Після зборів незадоволені успіхами своєї дитини батьки приходять додому і вимагають від неї пояснень. Вони кажуть, що з такими оцінками після школи нікуди не візьмуть. У відповідь дитина каже: «Значить, піду працювати».

Як слід вчинити батькам у цій ситуації?

Ситуація 2.

Батьки з певної мети подарували своїй дитині гроші. Вона витратила їх не за призначенням, придбала те, про що давно мріяла. Батьки обурені, а дитина на свою адресу почула чимало гнівних докорів. Врешті-решт підліток грюкає дверима і йде з дому.

Ситуація 3.

Між матір'ю і чотирнадцятирічною донькою протягом тривалого часу виникають гарячі суперечки щодо того, о котрій годині дівчина має повертатися з прогулянки додому. Мати наполягає на тому, що донька повинна бути вдома не пізніше 9 години вечора, а донька вважає, що тут взагалі неприпустимі жодні обмеження.

Ситуація 4.

Ви повертаєтесь з роботи додому і вже на сходах чуєте гучну музику, веселощі у вашій квартирі. Ви заходите до квартири і бачите свою дитину і її друзів, які веселяться. У хаті — повний безлад. Ваша дитина дивиться на Вас і ка-же: «Привіт! Ми трохи повеселимось! Не заперечуєш?».

Підсумки зборів.

Дорослішаючи, молодь приходить уже не в той світ, до якого ми її готували згідно зі своїм світосприйняттям. Досвід старших їй здається неприйнятним. Тож нам, батькам, слід сприймати своїх дітей і час, коли вони зростають, більш поблажливо. А конфлікти поколінь, що виникають і є невід'ємною частиною життя, можна звести до мінімуму, якщо не вимагати від дітей повного конформізму і залежності, якщо терплячіше ставитись до індивідуальних відмінності усіх членів родини. Діалог і прагнення зрозуміти одне одного — місток, який поєднує, а не розділяє старше і молоде покоління.

(Класний керівник роздає батькам роздруковані пам'ятки та поради.)

Пам'ятка для батьків Шановні тата й мами!

Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя! Постарайтесь, щоб ці зміни були на краще. Як поводитись під час конфлікту?

1. Перед тим, як Ви опинитесь у конфліктній ситуації, подумайте над тим, який результат від цього Ви бажаєте отримати.

2. Упевніться в тому, що результат для Вас дійсно важливий.

3. У конфлікті визнавайте не лише свої інтереси, але й інтереси Вашої дитини.

4. Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.

5. Будьте тверді і відкриті, якщо впевнені у своїй правоті.

6. Примусьте себе чути доводи своєї дитини.

7. Не принижуйте і не ображайте дитину для того, щоб потім не шкодувати про це.

8. Будьте справедливими і чесними в конфлікті, не жалійте себе.

9. Умійте вчасно зупинитися, щоб не втратити прихильність дитини.

Що робити батькам, щоб зберегти любов  і повагу своїх дітей?

1. Не слід вбачати в самостійності дитини загрозу втратити її.

2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

3. Щоб дитина виконала те, що Вам потрібно, постарайтесь зробити так, щоб вона сама цього захотіла.

4. Не зловживайте опікою і контролем, не перевантажуйте цим дитину.

5. Не створюйте в родині «революційну» ситуацію, а якщо створили, то прикладіть зусиль, щоб вирішити її мирним шляхом.

6. Пам'ятайте слова Ґете: «У підлітковому віці багато людських чеснот виявляються в дивацтвах й імпульсивних вчинках».

За що й проти чого веде боротьбу Ваша дитина в підлітковому віці?

1. За те, щоб перестати бути дитиною.

2. За припинення зазіхання на її волю.

3. За ствердження своєї особистості серед однолітків.

4. Проти зауважень, іронічних висловлювань щодо її фізичної дорослості.

Поради для батьків

1. Необхідно допомогти підлітку знайти компроміс душі і тіла.

2. Усі зауваження слід робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовуючи ярликів.

3. Потрібно докладно познайомити підлітка з будовою та функціонуванням організму людини, підібрати відповідну літературу з цього питання.

4. Необхідно пам'ятати, що доки розвивається тіло дитини, болить і потребує допомоги її душа.